До Дня українського добровольця
Коли країні стає важко — завжди знаходяться люди, які стають на її захист не за наказом, а за покликом серця.
Ті, хто не вагається. Хто просто знає: це моя земля і я маю її боронити.
-Серед таких людей — наш земляк, житель села Малаївці Сергій Валерійович Рибка, - каже староста Малаївського старостинського округу Наталя Унтілова.
У 2016 році Сергій добровільно обрав шлях захисника — підписав контракт і розпочав військову службу. П’ять років він проходив службу у 2 прикордонному загоні міста Подільськ, відповідально виконуючи обов’язок із охорони державного кордону України.
За кілька місяців до повномасштабного вторгнення Сергій перевівся до Білгород-Дністровського прикордонного загону.
Коли для країни настали нові важкі випробування, служба Сергія проходила там, де найважче.
Там, де щодня потрібні витримка, мужність і холодний розум.
Сергій ніс службу:
- під Вугледаром,
— на Сумському напрямку,
— на Харківському напрямку,
— дев’ять місяців — на одному з найгарячіших напрямків війни, Бахмутському.
- потім Дніпропетровщина...
За відвагу, витримку та сумлінне виконання військового обов’язку наш земляк відзначений державними і відомчими нагородами. Серед них — відзнака Президента України «За оборону України», нагрудний знак «За мужність в охороні державного кордону», а також грамоти Державної прикордонної служби України.
Та, мабуть, найцінніша нагорода для кожного воїна — це гордість батьків, повага земляків і вдячність людей за мирне небо.
У День українського добровольця ми щиро дякуємо тим, хто за покликом серця став на захист держави. Тим, хто не чекав наказу, а просто зробив свій крок вперед.
Пишається родина.
Пишається громада.
Пишається Україна.
Дякуємо тобі, Сергію, за службу та відданість Україні.
Слава українським добровольцям!
Слава Україні! 
