24 лютого. Четверта річниця повномасштабного вторгнення
24 лютого. Четверта річниця повномасштабного вторгнення.
Національний день молитви.
Війна почалася…
У кожного з нас — своя історія ранку 24 лютого 2022 року.
Хтось прокинувся від вибухів.
Хтось — від дзвінка.
Хтось — від короткого слова: “Почалось”.
Ми не знали, що буде завтра.
І чи буде воно взагалі.
Чекали вісточок від рідних.
Мовчки дивилися в телефони.
Вчилися триматися.
Вчилися бути сильними.
Ненавиділи ворога.
І ще більше — любили своїх.
Минуло чотири роки.
Чотири роки болю.
Втрат.
Сліз.
Очікування.
Молитви.
Але разом із цим — чотири роки незламності.
Єдності.
Взаємної підтримки.
Великої любові до своєї землі.
Україна є.
Україна буде.
Ми живі.
Ми вистояли.
Ми стали сильнішими, ніж самі про себе думали.
Сьогодні — Національний день молитви.
День тиші всередині.
День пам’яті про тих, кого з нами вже немає.
День вдячності тим, хто боронить.
День віри в тих, хто повернеться.
Молимось кожен по-своєму.
За наших захисників і захисниць.
За матерів, які чекають.
За дітей, які повинні рости під мирним небом.
За Україну.
Бо після темної ночі завжди сходить сонце.
І наше сонце — сходить.
Разом. Вперто йдемо далі.
З вірою.
З надією.
З Україною в серці. 
