27 жовтня — День української писемності та мови. Це свято всіх, хто береже, любить і плекaє рідне слово. Однією з таких людей є Олександра Єрошевська, жителька села Довжанка.
Слово, що йде від серця
27 жовтня — День української писемності та мови. Це свято всіх, хто береже, любить і плекaє рідне слово. Українська мова — це душа нашого народу, його історія, пам'ять і пісня. Вона живе не лише у книжках, а й у серцях звичайних людей — тих, хто щодня творить красу навколо себе.
Однією з таких людей є Олександра Єрошевська, жителька села Довжанка. Скромна, добра, щира жінка, яка у зрілому віці відкрила в собі дивовижний дар — писати вірші. Її поезія проста, правдива, зі звичних сільських слів, але в ній — цілий світ: рідне село, добрі люди, церква, поля і небо, запах свіжої землі та любов до Батьківщини.
Олександра виросла у багатодітній родині і з дитинства звикла до праці та турботи про інших. Її родина надзвичайно дружна і турботлива. П’ятеро сестер (брат, на жаль, помер), завжди готові прийти на допомогу одна одній. А ще вона — мати, бабуся, яка безмежно любить своїх дітей та онуків, цінує кожну зустріч, кожну мить спілкування з родиною. Має дві донечки, п'ятеро онуків, і дві правнучки.
Та не тільки сім’я наповнює її життя змістом. Пані Олександра — секретар ветеранської організації села Довжанка, активна учасниця сільської самодіяльності. Разом зі старостою Світланою Корчинською та завідуючою клубом Галиною Муляр вона бере участь у організації урочистих заходів, культурно-мистецьких подій, вшановує ветеранів праці, підтримує односельців, які сьогодні боронять нашу державу.
Щодня вона, разом із усією громадою, односельцями схиляє голову у хвилині мовчання перед пам’яттю тих, хто віддав життя за Україну – у сільському клубі з любов’ю і повагою створено стіну пам’яті, де розміщено портрети всіх загиблих жителів Окнянщини. Її серце сповнене вдячності й болю, а її вірші — це тихе слово любові, молитва за мир, за рідний край, за людей.
Вірші Олександри Пилипівни видавалися у літературних альманахах та у літературно мистецькому журналі «VOLYA». Окремі вірші стали піснями і вже зазвучали абсолютно інакше у музичному супроводі.
Своє поетична слово Олександра Єрошевська охоче дарує односельцям. Напередодні Дня української писемності і мови відбулися літературні зустрічі у Довжанській та Малаївській гімназіях, а також у Малаївському сільському клубі. Примірники виданих віршів пані Олександра подарувала у шкільні бібліотеки.
Добра, життєрадісна, відверта — Олександра Єрошевська є прикладом того, як у серці простої сільської жінки може жити велика душа, сповнена любові до рідного слова, до людей, до життя. Її поезія — це щира сповідь, у якій звучить істинна краса української мови.
Нехай слово живе!
Його чарівність і могутність невичерпні. Кожен з нас може використовувати це дивовижне знаряддя, щоб робити світ кращим, дарувати радість, приносити добро і надихати на великі звершення.
Нехай українське слово єднає покоління, надихає, зцілює душу і нагадує, що любов до рідної мови — це любов до свого народу, до своєї землі, до самого життя.
