Африканська чума свиней: діагностика
Африканська чума свиней: діагностика
Африканська чума свиней (АЧС) – це висококонтагіозне вірусне захворювання свиней, яке проявляється лихоманкою, синюшністю (ціанозом) шкіри і поширеними крововиливами (геморагіями) внутрішніх органів. Хвороба належить до списку А згідно з Міжнародною класифікацією заразних захворювань тварин. Для людини африканська чума свиней безпечна, проте це захворювання призводить до суттєвих економічних втрат галузі тваринництва. Захворювання викликається ДНК-вмісним вірусом, , і належить до сімейства асфівірусів (Asfivirus). Вірус є єдиним представником сімейства Asfarviridae і роду Asfivirus.
Залежно від кількості вірусу, яка потрапила в організм, і стану тварини, інкубаційний період захворювання складає від 2 до 6 діб.
Перебіг хвороби ділять на:
• блискавичний;
• гострий;
• підгострий;
• рідше хронічний.
При блискавичному перебігу свинячої чуми тварини гинуть без будь-яких ознак. При гострому у них підвищується температура тіла до 40,5-42,0°C, спостерігається задуха, кашель, з’являються напади блювоти й параліч задніх кінцівок. Спостерігаються серозні або слизисто-гнійні виділення з носа та очей, іноді кров’яний пронос, частіше запор. У крові спостерігається лейкопенія (кількість лейкоцитів знижується до 50-60%). Хворі тварини в основному лежать, зарившись в підстилку, мляво підіймаються і пересуваються, а також швидко втомлюються. Можуть з’являтися гнійники, струпи й виразки. Смертність, в залежності від перебігу, може складати від 50% до 100%. Тварини, які перехворіли та вижили, залишаються довічними вірусоносіями.
Африканська чума свиней поширена в Азії, Європі та Африці. Епідеміологія захворювання складна і залежить від особливостей навколишнього середовища, використовуваної системи тваринництва, наявності переносників вірусу (кліщі роду Ornithodoros), контактів з дикими свинями.
Виділяють такі шляхи передачі вірусу:
• при контакті з інфікованими домашніми або дикими тваринами;
• при контакті з інфікованим матеріалом (харчові відходи, корм, сміття);
• при контакті з біологічними переносниками вірусу (кліщі).
Ознаки чуми у свиней.
Вірус може бути виявлений у хворих тварин в крові, мигдалинах, лімфатичних вузлах, селезінці і печінці. Оскільки африканська чума у свиней далеко не завжди проявляється повним набором клінічних ознак, постановка діагнозу на ранніх стадіях при ураженні невеликої кількості тварин може бути ускладнена.
Симптоми АЧС дуже схожі з симптомами цілого ряду інших захворювань свиней, зокрема з класичною чумою свиней (КЧС), репродуктивно респіраторним синдромом свиней, синдромом дерматиту і нефропатії, бешиховим запаленням. Симптоми африканської чуми свиней можуть бути прийняті за симптоми інших захворювань і станів.
Зараз для підтвердження інфікування тварин вірусом африканської чуми свиней (ВАЧС) широко використовується метод полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР). Генетичним матеріалом для ідентифікації вірусу АЧС можуть слугувати органи й кров хворої тварини. Метод ПЛР дозволяє встановити факт інфікування хворої тварини вірусом АЧС протягом декількох годин.
Крім ДНК-аналізу для тестування тварин на ВАЧС, використовуються імунологічні методи аналізу, такі як імуноферментний аналіз (ІФА англ. enzyme-linked immunosorbent assay, ELISA) і імунопероксидазний моношаровий аналіз (ІПМА, англ. immunoperoxidase monolayer assay, IPMA). Перевагою цього виду аналізу є відносна дешевизна, можливість тестування досить великої кількості зразків, час аналізу протягом 1-2 днів. Основний недолік методу – пізнє виявлення вірусу, оскільки антитіла з’являються в організмі інфікованої тварини тільки через тиждень після проникнення вірусу.
Профілактика та способи уникнення АЧС
Африканська чума не є небезпечною для людей, але становить надзвичайну загрозу для тварин та завдає значних економічних втрат суспільству. Особам, що займаються господарством, слід бути уважними та знати хоча б базові правила поведінки, що допоможуть запобігти хворобі, а якщо зараження все-таки трапилося, то максимально швидко зупинити його розповсюдження.
Загальні рекомендації:
• Тварину, що захворіла або померла негайно відділяють від стада. Збудник хвороби залишається в тілі померлої тварини і навіть холод не завадить його розповсюдженню, а лише законсервує вірус.
• Годувати тварин слід продуктами, що пройшли термічну обробку, а напувати водою з водойм, до яких не мають доступу дикі свині.
• Утримувати свиней потрібно в надійно зачинених приміщеннях, аби уникнути контакту з дикими тваринами.
• Не варто купувати тварин без відповідних ветеринарних документів.
Передавати вірус може й сама людина, що контактувала з хворою твариною. Вірус зберігається на одязі, взутті, в транспортних засобах і навіть в харчових відходах.
Подільське районне управління Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області.
