Навколішки, живим коридором, окняни провели Героя - Ігоря Станіславовича Косовського в останню земну дорогу.
Навколішки, живим коридором, окняни провели Героя - Ігоря Станіславовича Косовського в останню земну дорогу.
Скорботну тишу весняного квітучого дня порушувала тільки траурна музика і сирена, яка вкотре нагадала, що війна не десь там, а поруч і щодень за спокійне сьогодення нашої громади, хтось кладе своє життя.
По встеленій весняними квітами дорозі, обабіч якої навколішки схилили голови мешканці громади, траурний кортеж із полеглим Героєм востаннє прибув до рідного дому на вулицю Ярослава Мудрого.
Попрощатись із захисником прийшли його рідні, друзі, побратими, сусіди, представники влади та усі небайдужі мешканці.
Ігор Станіславович загинув 18 квітня 2024 року внаслідок отриманого осколкового поранення несумісного з життям в районі населеного пункту Часів Яр, Бахмутського району, Донецької області під час виконання бойового завдання.
Рідні, друзі та сусіди згадують Ігоря Косовського як щиру та надзвичайно позитивну людину, який не пошкодував заради мирного майбутнього незалежної України найдорожчого – свого життя.
На військову службу був призваний за загальною мобілізацією у березні 2023 року. Служив чесно, віддано, як справжній патріот рідної країни.
Чин похорону здійснив ієрей церкви Покрови Святої Богородиці села Гулянка отець Іван Марчук.
Після заупокійної служби траурна процесія вирушила до місця останнього спочинку Героя. І знову жителі громади проводжали домовину з тілом загиблого захисника навколішки і квітами…
-Безмежно дякуємо Ігорю Станіславовичу за героїзм, волю до перемоги за те, що заради світлого майбутнього для рідної країни, своєї родини він поклав найдорожче – своє життя. Глибокі співчуття родині і доземний уклін. Біль втрати нічим не розрадити. Нехай Герой спочине у Царстві Небесному, - каже Окнянський селищний голова Олег Бєлоус. Не забудемо. Не пробачимо ворогу. Переможемо!
Поховали захисника з усіма військовими почестями на кладовищі селища Окни. На його честь здійснили салютний залп. Мамі захисника вручили Державний Прапор України.
Тепер Ігор навічно в небесній варті, а над його могилою майорітиме синьо-жовтий стяг.
Герої не вмирають, вони назавжди залишаються в нашій пам’яті. Їхня душа відчувається в кожному нашому подиху, в кожному стукоті серця. Вони залишаються з нами – щоб ми пам’ятали, якою ціною заплачено за кожен ранок, за кожен новий день. Щоб ми навіки пам’ятали хто ворог, і не пробачили тим вбивцям а ні ми, а ні наступні наші покоління.
Дякуємо тобі, Ігоре, за захист, за твій жертовний подвиг. Ти все зробив, щоб захистити Україну.
Слава Україні!
