З днем народження, пані Ліно
Видатна поетеса Ліна Костенко святкує 94-й день народження
З днем народження, пані Ліно
Ваші вірші надихають, спонукають, мотивують, допомагають, підтримують й навіть лікують.
А окремі рядки стають справжніми крилатими фразами, які закарбовуються в наших серцях назавжди.
В цей день ми від щирого серця кажемо Вам «Дякуємо».
У творчому доробку Ліни Костенко чимало прекрасних віршів про кохання, Україну, війну.
Іноді гіркі, але влучні слова поетеси описують біль і водночас силу українців.
Ліна Костенко - живий класик української літератури, поетеса-шістдесятниця, почесний професор "Києво-Могилянської академії" та один із регулярних лідерів різних рейтингів найвідоміших людей країни.
Поетеса народилася 19 березня 1930 року в Київській області. Першу поетичну збірку "Проміння землі" видала в 1957 році. З 1961 до 1977 року принципово не друкувалася. Серед її найвідоміших творів - "Берестечко", "Маруся Чурай", збірки поезій "Вітрила", "Проміння землі", "Сад нетанучих скульптур", прозовий роман "Записки українського самашедшого".
Це ЖІНКА-ГЕРОЙ, котра принципово відмовилася від Премії Золотий Письменник України та звання Героя України, мотивуючи, що ці нагороди «як політична біжутерія їй не потрібні», адже у неї головне – Ім’я. Одна із найвпливовіших жінок давньої та сучасної України, яка стала незаперечним моральним авторитетом для українців. Вона ніколи влади не боялася. Пише, що хоче і говорить, що думає.
Вона переконує нас, що слова «незалежність» і «свобода» існують в мові не просто так. А останніх 10 років вона ігнорує різні світські заходи та не спілкується з пресою, бо це для неї «пусті теревеньки». Сила волі та її незламність вражають. Вона сучасна і активна користувач інтернету, а постать її жодного разу не була заплямована безглуздими дурницями в токсично засміченому інформаційному просторі.
Коли у 2022 році Росія почала повномасштабне вторгнення в Україну поетеса вперше за 12 років дала інтерв’ю. Вона розповіла, що працювала навіть тоді, коли під Києвом точилися бої.
«Я ж належу до покоління, яке пережило Другу світову війну. І ці бомби о четвертій годині ранку — мені вони звичні з дитинства. Тепер я знову почула ті самі бомби, страшніші, і, мушу вам сказати, я не злякалася. Ні разу не пішла в укриття. Воно гуде, думаю, добре, хай: уб’є, то уб’є… Перший місяць, правда, не дуже писалося. Перший місяць я стежила за кожним кроком і нюансом цієї війни. А потім узяла себе в руки й почала писати, писати і все. А інші люди кожен у своїй професії робить своє», — розповіла Ліна Костенко.
Наводимо рядки її авторства, що перегукуються з нашим сьогоденням.
***Доля не усміхається рабам. Доля усміхається людям.
***Історії ж бо пишуть на столі.
Ми ж пишем кров’ю на своїй землі.
***У кожної нації свої хвороби. У Росії – невиліковна.
***Ми унікальна нація. У нас хліборобів морили голодом. Режисери ставили спектаклі у концтаборах. Поетів закопували у вічну мерзлоту. У кого ще є атомний саркофаг? А у нас є.
***А ви думали, що Україна так просто. Україна – це супер. Україна – це ексклюзив. По ній пройшли всі катки історії. На ній відпрацьовані всі види випробувань. Вона загартована найвищим гартом. В умовах сучасного світу їй немає ціни.
***Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову.
***Жах не в тому, що щось зміниться, – жах у тому, що все може залишитися так само.
***Ми воїни. Не ледарі. Не лежні
І наше діло праведне й святе.
Бо хто за що, а ми за незалежність.
Отож нам так і важко через те.
***Це ж треба мати сатанинський намір,
чаїть в собі невиліковний сказ,
щоб тяжко так знущатися над нами
та ще й у всьому звинуватить нас!
***І жах, і кров, і смерть, і відчай,
І клекіт хижої орди,
Маленький сірий чоловічок
Накоїв чорної біди.
Це звір огидної породи,
Лох-Несс холодної Неви.
Куди ж ви дивитесь, народи?!
Сьогодні ми, а завтра – ви
