У краси немає віку
У краси немає віку
На вулиці похмуро і дощить. Прохолодно… Та варто було зайти на подвір’я Ольги Андріївни Мухіної, жительки селища Окни, стало яскравіше і тепліше. Ні, то не погода покращилася, то господиня своєю посмішкою, позитивом і радістю осяяла все навколо. Загалом, кольору у цьому чепурному, доглянутому будиночку багато. Різного. І яскравого, і темного. Як саме життя, що прожила його господиня.
Їй сьогодні виповнилося 90 років. І від імені Окнянського селищного голови Олега Бєлоуса ювілярку вітали секретар селищної ради Олена Артьомова та начальник відділу соціального захисту населення Олена Толстенко.
- Дозвольте висловити Вам своє шанування і високу повагу та побажати, щоб Ваше подальше життя було світлим і радісним, як цей святковий день, а дружні привітання додали наснаги в житті. Нехай людська шана буде подякою Вам за плідну працю, чуйність та уміння творити добро.
-Низький уклін Вам за велич духу, за невтомну працю на благо нашої Батьківщини! Бажаємо здоров’я, благополуччя та мирного неба, щоб в Україну повернувся мир і ми вибороли довгожданну Перемогу. Бажаємо зустріти ще не один поважний ювілей!
Бабуся ніяковіє, дякує. Вона у свої 90 років усміхнена, оптимістична, з живими блискітками в очах.
Корінна окнянка вона в Окнах народилася, процювала. До речі, все своє свідоме життя вона пропрацювала у санстанції. Має тільки два записи у трудовій книжці – про прийом на роботу і про звільнення у зв’язку з виходом на пенсію. З коханим чоловіком, Володимиром, прожили 49 років у шлюбі, на жаль, відсвяткувати «золоте» весілля, як планували, не вийшло, чоловік помер. Уже майже двадцять років вона живе сама. Красивою вони були парою…
Має бабуся онучку та п’ятеро правнучат…
Доля, з поміж усіх радощів і випробувань дала їй талант – уміння, яке приность радість їй і тим, хто мав нагоду познайомитися з роботами Ольги Андріївни.
Вона відома у селищі майстриня вишивальниця. Її роботи завжди прикрашали виставки, як на рівні громади, так і на рівні області.
Вишивала художньою гладдю. Навчила її цьому ремеслу мама, яка досить молодою померла. Мама вишивала хрестиком, а от Ольга Андріївна - гладдю. До сьогодні Ольга Андріївна зберігає вишиту мамою наволочку на подушечку. Сама вишивала переважно рушники, скатертини, серветки. Мала замовлення від односельців, з міст і навіть з Києва.
-Мало що у мене залишилося, - каже Ольга Андріївна. Але, те що маю, бережу. Завжди підбирала яскраві кольори, візерунки, хоча, в особливій повазі квіти. Наші, українські: ружа, маки, жоржини, ромашки…
Бабуся розстеляє перед гостями свої роботи і кожна - то особлива краса і витонченість.
З її роботами у кімнаті розквітає весна… На тому полотні її життя…
Будьте здорові, ювілярко. Хай береже вас Господь і дарує надію на довгі роки.
