Справжній соціальний працівник - Щур Світлана Григорівна
Соціальний працівник - професія, пов’язана з багатьма стереотипами. Про неї чомусь не прийнято багато і часто писати. До неї немає такого ж трепетного ставлення як до вчителів чи медиків. А між тим, соціальний робітник - це людина, яка рятує життя і вчить життю одночасно. Янголи-охоронці, які приходять у найважчі моменти життя. Вони пам’ятають імена і дати народження своїх підопічних. Часом їм доводиться протистояти серйозним викликам, але вони не втрачають любові і оптимізму, готові ділитися своїм часом навіть вночі, коли раптом комусь стає погано і треба викликати швидку.
Знайомимо вас, шановні окняни, зі справжнім соціальним працівником - Щур Світланою Григорівною. Чому справжнім? Бо на цій посаді жінка працює з 2012 року. За ці роки вона стала чи не найріднішою для самотніх стареньких села Флора (всього жінка обслуговує 13 стареньких), та й сама вже не уявляє свого життя без роботи в Центрі надання соціальних послуг, а саме - відділі соціальної допомоги вдома.
Ця жінка за будь-якої погоди, хоч в пекельну літню спеку, хоч в тріскучий зимовий мороз поспішає до своїх клієнтів. Вона не має права запізнитися до своїх підопічних, бо її чекають з нетерпінням. І окрім того, що вона забезпечує стареньких необхідними продуктами та ліками, допомагає з хатньою роботою, ще й налаштовує такий собі місток між підопічними і зовнішнім світом, розповідає новини, адже просте людське спілкування, це те, чого так не вистачає самотнім людям і часто це, мабуть, найдієвіші ліки від старечих хвороб.
Літньої пори старенькі чекають на свою Світлану на вулиці, бо кожен хоче щоб саме до них соціальна працівниця заїхала першою і побула якнайдовше. Вони їй безмежно вдячні за сумлінну працю.
Можливо робота Світлани Григорівни комусь здасться буденною і звичайною, проте, за цим всім стоїть людська небайдужість до оточуючих, а ще вміння якісно та професійно виконувати роботу соціального працівника. Так відбувається тоді, коли людина дійсно працює за покликом душі і велінням серця, коли на роботу йде з посмішкою, незважаючи на погоду чи пору року, інколи навіть не зважає на свої домашні проблеми та негаразди, хвороби, адже і в соціальних працівників вони є, бо вони люди, такі як і ми з вами, йде, бо знає, що потрібна. Отож - соціальна робота це дійсно покликання! Покликання щоденно рятувати людей від самотності та від нестерпної думки, що ти вже нікому не потрібен.
