Попрощалися з Героєм…
Сьогодні Окни попрощалися з своїм земляком - мужнім захисником Русланом Коропчуком. На колінах стояли люди, а яскраві квіти встеляли шлях Героя до вічного прихистку… Сум, сльози, материн розпач…
Байдужих не було. А небо - синє-синє навкруг, а сонце - яскраве і жарке, а квіти - пахучі і різнобарвні… і серед усієї цієї божої краси похоронна процесія і тіло солдата, яке, як той хрест на Голгофу, несуть побратими. Йому б жити, виховувати дітей, любити дружину, шанувати матусю…
Тримайтеся, мамо. Вам, як нікому важко… Спасибі за сина, за захисника, бо завдяки йому ми живемо…
Провести захисника України в останню дорогу зібрались рідні та близькі, односельці та жителі сусідніх сіл, побратими-військовослужбовці, громадськість та представники влади.
Молитовне прощання з усіма військовими почестями провів військовий капелан протоієрей Михайло Базилько.
-Руслан тепер у небесному війську і звідти захищає нас. Царство небесне Герою. Віримо у Христа, довіряємо Українським захисникам і разом творимо велику перемогу Божої правди на святій Українській землі. Перемога незабаром. І наближення Перемоги залежить не лише від воїнів, а й від всього Українського народу!,- каже громаді отець Михайло. -Прощаємось, прощаємо і просимо прощення…
-Я був з Русланом у тому останньому у його житті бою. Я живий, а він загинув. Він був справжнім воїном, дуже гарною людиною. Пробачте мене, родино. Я стаю перед вами на коліна. Ваш син Герой, - сказав побратим Руслана.
- Світла пам’ять Руслану та безмежна вдячність за вірність Батьківщині. Глибокі співчуття родині. Ви виростили справжнього чоловіка, - сказав заступник голови Подільської РВА Павло Прачук. Дякуємо полеглому воїну за його жертовність, героїзм, патріотизм і життєву позицію.
-Схиляємо голови перед такими хлопцями, як Руслан, які тримають для нас небо. Вони справді люблять Україну, бо віддають за неї найдорожче – своє життя, - сказав селищний голова Олег Бєлоус. - Пам’ятаймо, що ми є українцями не лише по паспорту, ми маємо бути українцями в душі. Ми маємо бути українцями до останнього свого подиху, яким був Руслан. Герої не вмирають – вони вічно живуть у наших серцях.
На місцевому кладовищі, військові зняли з домовини державний прапор. Після виконання гімну України та залпів із автоматів, синьо-жовтий стяг передали родині померлого Героя.
Друзі, запам`ятайте це ім`я – Руслан Олександрович Коропчук. Вірний син української землі…
Нехай рідна земля буде йому пухом… Нехай Господь дарує йому крила... Спокійних снів тобі, Герою…
