Вишиванка місток між поколіннями
У час буремних подій і постійних випробувань на міцність ми черпаємо сили у святому, духовному й сокровенному. Українську вишивку називають «молитвою без слів», а сорочку-вишиванку, з зашифрованими символами та знаками – сімейним оберегом, який наділяє силою рідної землі, символом єдності, солідарності, підтримки.
Особливо цінується сімейна вишиванка.
За волею долі Надія Степанівна та Олександр Євгенійович Короленко з Ставрово ростять двох внучок - Ангеліну і Сніжану. Всю свою любов вони віддіють їм, аби дівчаткам жилося добре і вони знали, що таке сім’я і її традиції.
Вишиванки мають всі і охоче їх одягають на родинні свята і державні. Вони їм так личать…
Надія Степанівна та Олександр Євгенійович дуже люблять свій квітник, город. На присадибній ділянці чого тільки не має. Вони з любов’ю розповідають про кожен саджанець, прививають любов до живої краси і дівчаткам. Коли дорослі доглядають за деревами та городиною, онучки з любов’ю розказують про квіти, які майорять різноманіттям барв біля хати.
Бережімо та цінуймо свої вишиванки, передаваймо їх з покоління в покоління, частіше одягаймо не лише на свята, а й в повсякденні.
Вишиванка – це не просто вбрання, це історія та душа нашого народу.
