Україна вшановує пам’ять кримських татар-жертв депортації 1944 року
18 травня виповнюється 78 років від часу депортації радянським режимом кримських татар з Криму. В цей день в Україні і світі згадують жертв геноциду кримськотатарського народу.
18 травня 1944 року радянська влада почала операцію з депортації понад 200 тисяч кримських татар із Кримського півострова. За оцінками, протягом наступного року понад 30 тисяч із них загинули від голоду, хвороб та виснаження. В Україні депортацію кримськотатарського народу визнали геноцидом.
Депортація кримськотатарського населення розпочалася о 3 годині ранку 18 травня 1944 року і завершилася 20 травня. До операції було залучено 32 тисячі співробітників НКВС.
Депортованим давалося на збори від кількох хвилин до півгодини, дозволялося брати з собою особисті речі, посуду, побутовий інвентар і провізію в розрахунку до 500 кг на родину. Насправді вдавалося зібрати в середньому 20–30 кілограмів речей та продуктів, абсолютна більшість майна залишалася і була конфіскована державою.
При переїзді загинули близько 8 тисяч людей, більшість з яких - діти і літні люди. Найпоширеніші причини смерті – спрага і тиф.
Депортація кримських татар 18–20 травня 1944 року - один із найстрашніших прикладів злочинів радянської влади, вчинених нею під час Другої світової війни.
На жаль, зараз історія повторюється. З початку повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року росія депортувала понад 1,185 мільйона людей з України, зокрема 200 тисяч дітей. Примусова депортація готувалася заздалегідь. Є факти, які підтверджують, що окупанти мали директиви для своїх округів — скільки українців і куди привезуть. Українців з окупованих територій спершу відвозять у так звані фільтраційні табори. У деяких таких таборах перебувають понад 20 тисяч людей. Тих, хто не проходить "фільтрацію" окупантів, вивозять у невідомому напрямку, їхня доля невідома. Тих, хто ці заходи пройшов — насильно вивозять до росії.
Видання CNN у квітні провело розслідування, яке показало, що росіяни доставляли маріупольців до фільтраційного центру в селі Безіменному, де вони їх реєстрували перед відправленням до росії, багатьох проти їхньої волі.
Розвідка України також звітувала, що депортованих українців відправляють до економічно депресивних районів рф. Як кінцевий пункт призначення називають низку північних областей, зокрема Сахалін. Українцям пропонують «офіційне працевлаштування» через центри зайнятості. Ті, хто погоджується, отримують документи, які забороняють виїзд із російських регіонів протягом двох років.
