Попереджений значить захищений. Що таке ПТСР?
На жаль, станом на березень 2022 року інформація щодо посттравматичного синдрому після участі в бойових діях набуває більшої актуальності через російське вторгнення. Під впливом стресу опинилася не лише велика кількість військовослужбовців, але й цивільних громадян, в тому числі жінок та дітей. Важливо зазначити, що військова ситуація в країні обов’язково матиме величезний вплив на психіку громадян, тому корисно знати усі причини та наслідки таких явищ як ПТСР та панічні атаки, які, до речі, можуть виникнути не тільки під час бойових дій.
Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР, посттравматичний синдром, «комбатантський синдром», «в'єтнамський синдром», «афганський синдром», «східний синдром» тощо) — психічний розлад, різновид неврозу, що виникає в результаті переживання однієї чи кількох психотравмівних подій, таких як, наприклад, військові дії, теракти, аварії чи стихійні лиха, катастрофи, важка фізична травма, побутове чи статеве насильство, загроза смерті або перебування свідком або заподіювачем чужої смерті.
Як і в кого може розвинутися ПТСР?
ПТСР розвивається в людей, що пережили неординарну, загрозливу для життя чи гідності ситуацію:
-
ветерани війни;
-
цивільні, що перебувають в зоні бойових дій;
-
жертви сексуального чи/та фізичного насильства;
-
полонені та жертви катування;
-
жертви торгівлі людьми, сексуального рабства;
-
жертви чи свідки постійного домашнього насильства;
-
жертви булінгу, в тому числі у школі;
-
діти, що зазнають неглекту (ними не займаються, навіть не годують, занапащені батьками діти), фізичного та сексуального насильства
-
свідки терактів;
-
люди, що перебували в зоні стихійного лиха;
-
жінки, що пережили травматичні пологи і зазнали жорстокого ставлення медичного персоналу.
Дослідження свідчать, що індивідуальна вразливість або стійкість — це ключові фактори в розвитку ПТСР. Цей розлад наразі розглядають як наслідок провокації зовнішніми стресовими чинниками уже існуючої схильності до травматизації.
Як проявляється ПТСР?
Постійні думки про травматичну подію. Вони виникають мимоволі, сняться, або вертаються як флешбеки (старий спогад, який знову яскраво повернувся), коли якійсь тригер нагадує про травму.
Життя в повній бойовій готовності. Така людина миттю займається, дратується, тривожиться і переймається думками про власну безпеку. Тривожність може проявлятися в порушення сну, уважності чи мати фізичне відображення: закрепи, нетравлення, гіпертонус м’язів чи тахікардія.
Уникнення згадок про травму — небажання говорити про подію чи бути поруч із людьми, що про неї нагадують. Емоційна порожнеча, відсторонення від близьких та втрата інтересу до колись улюблених речей. Останнє дуже нагадує ознаки депресивного розладу.
Панічні атаки: відчуття сильного страху, поверхневе дихання, запаморочення, нудота, прискорене серцебиття і біль за грудиною.
Хронічний біль, головні болі, діарея, відчуття стиснення і печії за грудиною, судоми, біль в попереку.
Недовіра: втрата довіри до людей і переконання, що світ небезпечний.
Негаразди в буденному житті: проблеми із роботою чи її пошуком, у школі чи стосунках.
Зловживання алкоголем, сигаретами та наркотиками.
Проблеми в стосунках, віддалення від партнера/партнерки.
Суїцидальні думки. Якщо такі думки виникають, скажіть близьким та зверніться за психологічною підтримкою.
Найчастіше ПТСР виникає безпосередньо у військовослужбовців, але самостійно вони можуть не одразу помітити в себе ознак цього хронічного розладу. Тому близькому оточенню потрібно уважно та з розумінням ставитися до учасників бойових дій, щоб при потребі вчасно звернутися за допомогою.
Людину, у якої діагностували ПТСР, слід запевнити, що вона не божевільна, і що це мине. Фахівець — психотерапевт, психіатр, соціальний працівник, кваліфікований працювати з травмованими людьми, — має надати інформацію про ПТСР та його подолання, краще в письмовій формі.
Слід знайти групу підтримки, яку веде фахівець. Нерідко ПТСР з часом минає без застосування медикаментів, але просто так чекати, що мине, не можна. ПТСР слід “обачно спостерігати” і бути насторожі, щоб не стало гірше.
Створити безпечне середовище. Слід позбутися тригерів травматичних спогадів. Саме тому не можна запускати феєрверки в країні, де триває війна.
Провести роботу з близькими. Вони мають зрозуміти, що відбувається, в чому причина і як запобігти панічними атакам та флешбекам, чи що робити, коли вони стаються.
Працювати з пацієнтами та проводити кампанію в суспільстві щодо належного використання мови. Не можна допускати стигматизації, мови ненависті, виключення людей із суспільства.
Ще одним небезпечним явищем, що може завадити та нашкодити – є панічні атаки.
Панічна атака або синдром панічного стану (СПС) — незрозумілий, нестерпний для хворого приступ тяжкої тривоги, яка супроводжується страхом, у поєднанні з різноманітними вегетативними (соматичними) проявами, такими як:
-
пришвидшення серцевого ритму;
-
пітливість;
-
тремор;
-
відчуття браку повітря;
-
біль чи дискомфорт в грудях;
-
нудота, відчуття дискомфорту в череві;
-
запаморочення, втрата рівноваги;
-
дезорієнтація або навіть деперсоналізація (відчуття, що людина існує ніби поза своїм тілом);
-
втрата контролю над собою;
-
відчуття оніміння в кінцівках.
Такий стан може бути реакцією на стрес, отриманий, наприклад, під час бойових дій, що може спричинити багато незручностей, або й зовсім привести до трагедії. Тому дуже важливо знати, як подолати панічні атаки.
По-перше, вести здоровий спосіб життя, слідкувати за харчуванням, не обмежувати себе у фізичній активності, відмовитися від шкідливих звичок, добре висипатися.
По-друге, розібратися, що саме спричиняє стрес та максимально відокремитися від нього.
По-третє, вивчити дихальні техніки, які в подальшому дуже допоможуть швидше позбавитися синдрому панічного стресу.
Важливо пам’ятати, що панічні атаки завжди закінчуються через певний час, цей стан не є небезпечним для життя і ви можете самостійно з ними впоратися.
При появі симптомів синдрому панічного стресу при першій можливості необхідно звернутися до психолога або психотерпевта, які допоможуть полегшити ваш стан, або призначить певне лікування.
